Глава перша
Ми бачимо серію страшних зображень, що миготять на екрані, під звучання моторошної музики.
1.Кадри показують криваві сліди, понівечені тіла і темні тіні, що пливуть по стінах. Камера рухається далі і бачить в кутку лежить закривавлена дівчина в кривавих порізах з ножем в руці і добиває ножем себе, при цьому шалено дивиться в стелю. Стоп кадр і фото переміщається на сторінку газети новин. У заголовку напис:"таємниче самогубство домогосподарки".
2.Кадри показують заплутані коридори офісного центру, високі стіни і мерехтливі вогні, створюючи атмосферу таємничості і жаху. Камера входить в кабінет і там за столами біля моніторів сидять на кріслах і по пояс лежать на клавіатурах з піною з рота кілька мертвих програмістів. Стоп кадр і фото переміщається на сторінку газети новин. У заголовку напис: "таємниче масове самогубство".
3.Кадри показують заражені комп'ютери, вірусні програми та цифрові привиди, які спотворюють реальність. Чується дивний радіоактивні клацання і помутніння екрану. Камера показує з боку повішеного хлопця над сидячим місцем перед столом комп'ютера. Ноги перед монітором злегка посмикуються в передсмертній агонії. Стоп кадр і фото переміщається на сторінку газети новин. У заголовку напис:"таємниче чергове самогубство програміста".
Камера наближається до екрану лежачого на столі смартфона, де друкується повідомлення.
У кімнаті біля стіни навпроти дивана стоїть стіл з системним блоком Мі монітором. За ним сидить СтаВл, талановитий молодий програміст, який пізно вночі захоплено пише код. Він отримує повідомлення на свій смартфон, який лежить поруч.
СТАВЛ
Що це? СМС від Стефані ? А що так пізно?!
Бере смартфон і відкриває повідомлення від своєї подруги, Стефані .
СТЕФАНІ (СУБТИТР)
Дорогий СтаВл,
Я не знаю, як розпочати цей лист, тому що слова не можуть передати весь біль і темряву, яку я відчуваю всередині себе. Життя стало для мене нестерпним, і я більше не бачу ніякого виходу. Моя душа розривається, і я більше не можу боротися з цим болем.
Я зазнала так багато душевних втрат, так багато розчарувань, що зараз мені здається, що немає сенсу продовжувати цей шлях. Я відчуваю, що я приречена на страждання, і не бачу ніякої надії на краще майбутнє.
Прости мене, що я така слабка, що не змогла впоратися з цим світом фантазій і своїми маленькими монстрами. Можливо, в іншому житті у мене буде сила і мудрість, щоб подолати всі випробування. Але зараз я просто не можу більше.
Пам'ятай мене, як про ту, хто намагалася бути сильною, але зазнала невдачі. Не звинувачуйте себе в моїй смерті, це мій вибір, мій шлях. Просто пам'ятай, що я любила тебе, і це любов буде жити вічно.
