Любов іншого виміру читать онлайн
Олена одна з дванадцяти Обраних, що мають спасти Землю. Тому, вона побувала у Раю, прослухала лекції Вищих Янголів та курс Світла Ісуса Христа. Вдосконалившись та здобувши справжні знання, Олена повернулася на Землю.Між тим, таємниця буття Олени, її врода та магія жіночності зачаклували Люцифера і Фобоса, Перших Лицарів Безодні. Безтямно закохавшись в одну дівчину, Люцифер і Фобос переживають важку кризу стосунків, тим часом Пекло занепадає. У ситуацію змушений втрутитися Ісус Христос…
Тетяна Бережна - Любов іншого виміру
© Тетяна Миколаївна Бережна, 2018
ISBN 978-5-4493-3371-1
Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero
«Роман „Любов Іншого виміру“ – оригінальний за змістом художньо-філософський твір. У ньому представлена своєрідна трактовка одвічної боротьби добра і зла, по-своєму змальовані Рай і Пекло, а також образи Ісуса Христа, Сатани та нашої сучасниці Олени. Роман захоплює унікальністю стосунків Спасителя і Люцифера, драматизмом почуттів героїв та стрімким розвитком сюжету» – Василь Левченко, заслужений журналіст України
Нехай Рука Спасителя огортає Захистом та Любов’ю кожного читача цієї книги!
З щирою повагою, Тетяна Бережна
ЛЮБОВ ІНШОГО ВИМІРУ
Автор: Тетяна Бережна
Глава 1
Несподівана хвиля збентеження стрімко жбурнула Олену в обійми страху: у тиші сутінок літнього садку раптом щось скрипнуло, не по-людському скрикнуло, і на стежині перед нею виникла химерна істотка росточком з трьохрічну дитину. Скута крижаним жахом, Олена прикипіла враженим поглядом до примарного личка крихітки: виразні зелені оченята, дивна усмішка, скуйовджене сріблясте волосся… Напрочуд тендітне, у мальовничому лахмітті, і випромінює сяйво, блідо-блакитне, ледь помітне…
Серце дівчини забилося спійманим пташеням, готовим вилетіти з грудей від страху. «Що це, привид?» – блискавкою стрільнуло у мозку. Аж раптом у голові Олени тоненько проспівало: «Несу благу вість! На тебе чекає райська мандрівка!» Ні разу не розтуливши рота, дивне створіння похитнулося і розтануло у прохолоді ночі.
Дмухнув вітерець, по стежині дрібно затремтіли мережива тіней від дерев та кущів. На мить Олені здалося, що її звичайний світ існування здригнувся теж. Холодне місячне сяйво лише посилювало ефект нереальності. Приголомшений подивом мозок відмовлявся від сприйняття фантастичної пригоди. «Ні, ні! Цього не може бути! Ні!» – як у латиноамериканському телесеріалі заграною платівкою закрутилося у голові.
Між тим сутінки погустішали і чудові пахощі нічної фіалки просякнули повітря наскрізь. Олена вдихнула на повні груди. Повз неї, майже торкнувшись її плеча, прослизнув величезний кажан. Хором застрекотіли коники, забулькотіли жаби у вологій траві. Відчувши лоскітливе тертя оксамитового вушка об ногу, Олена посміхнулася.
– Василько, теж злякався? – спитала свого котика.
– Няя! – ніби підтвердило ласкаве звірятко.
– Ходімо у хату, малий, – проворкувала Олена горлицею.
Вона зрушила з місця, під босою ногою розчавилося щось волого-слизьке.
– Який жаль! Мабуть, це равлик! – зітхнула Олена і пішла спати.
Тіло Олени намагалося заснути, та активно працюючий мозок заважав. – « Ну як таке може бути?» – настирно сіпала мозок думка. – «Ще й як може! Не тобі дивуватись, відьмо. Краще згадай про свої несподівані очі!» – раптом порадив у її голові хрипкий голос, сповнений зневаги.
